|
|
|
|
  |
 |
|
||||||
 |
|
 |
|
||||||
|
 |
 |
|||||
|
Освіта та наука Охорона здоров‘я Культура Історичні пам’ятки |
 |
||||||
 | |||||||
 |
| Сонце в долонях
Діти – квіти.
Рвати чи не рвати?
Як ростити так,
щоб не стоптати?..
Вона - родом з молодого літа, коли червень, заквітчавшись у ромашки, смакує першими полуницями, коли в безодні неба стільки синяви й високості, що забуваєш – ти на землі. Та все ж коли під ноги починає стелитися жовто-багряне листя й жоржини ховають у пелюстках сивий дотик туману, почувається по-особливому зворушено. Щось є в цій порі трепетне й щемливе. Ніколи не задумувалась, чому саме, але не переставала любити осіннє рівнодення, яке врівноважує душу, кличе до весни і обіцяє багато сонця…
 Свою учительську долю Алла Панчук, заступник директора початкової школи гімназії №5, вимріяла ще в дитинстві. Ніхто в сім’ї педагогікою не займався, проте родичі по маминій лінії майже всі вчителювали. Дівчинку заворожували стосики зошитів, дошка з крейдою, процес уроку. Тож і гралась здебільшого не в ляльки, а в «школу».
Вступила до Київського педагогічного інституту ім. Драгоманова, свідомо обравши факультет педагогіки та методики початкового навчання. 1982-й, передвипускний, рік. У столиці – 30 молодших класів без класоводів. Її групу, де сві студенти після педучилищ, переводять на вечірню форму навчання, аби вдень брали на себе роль вчителів. Перше робоче місце – у зразково-показовій школі міста Ірпеня Київської області. Що то була за школа! Типова, гарна, з міцною матеріально-технічною базою, а поряд сад, лісова галявина. Не школа – мрія! Але її (уже заміжню) тягнуло додому, підштовхувала й побутова невлаштованість, безквартирність. Так фахівцем об’явилась в Прилуках. До декретної відпустки, що-правда, допрацьовувала й піонервожатою, і вихователькою групи продовженого дня… Завдання свого педагогічного життя Алла Олексіївна завжди бачила в тому, щоб спроектувати кожну дитину на добро, утверджувати в ній бажання ставати кращою, усвідомлювати себе особистістю. Цим принципам не зраджувала навіть тоді, як відповідала за навчально-виховну роботу в допоміжній школі. Коли ж 12 років тому перейшла в гімназію №5, переконання – «не загубити» жодної дитини ще більше укріпилося. - Учителі нашої школи реалізують власну авторську корекційно-розвивальну програму «Зростання», - розповідає А.О. Панчук, - головною ідеєю якої є ідея росту дитини як учня і як особистості. Вона дає можливість допомогти дитині молодшого шкільного віку відчути радість учіння – з почуттям гідності, віри у власні сили, орієнтації на успіх. Я дуже вдячна своїм колегам, що готові на пошук, що розуміють: початковій школі потрібен учитель з новим педагогічним мисленням. Торік, 1 листопада, у рамках Дня початкової освіти Алла Панчук презентувала досвід гімназії «Початкова освіта – час зростання» в столичному Будинку вчителя. - Батьки завжди хочуть, аби їхні діти навчалися в гарній школі. Але яка вона? Ще зовсім недавно, кілька років тому, під час зустрічей з батьками майбутніх першокласників, на запитання «Що ви очікуєте від школи?» ми одержували майже однакові відповіді. Це було прагнення поглибленого вивчення англійської мови, викладання етики, логіки, ритміки, курсу «Розвиток творчості і фантазії» тощо. Рівень навчальних досягнень вважався головною якістю освіти. І ось, в останні два роки, педагоги виразно відчули зміни. Мотив вступу до гімназії нових першокласників – не лише високі оцінки, а й те, що справді знатиме, вмітиме і робитиме сам учень. Першовартісними вони вважають самостійність, само організованість, відповідальність, вміння спілкуватися і працювати, уміння вчитися. Тоді з Києва Алла Олексіївна привезла диплом за підписом генерального директора видавництва «Шкільний світ» М. Мосієнка та головного редактора газети «Початкова освіта» Т. Бишової. Тези доповіді під рубрикою «Творча лабораторія» опублікувала все та ж «Початкова освіта» (№431) – всеукраїнська газета для першого вчителя. Захопившись ейдетикою (наукою, яка межує між педагогікою і психологією), Панчук систематично відвідує лекції професора Євгена Антощука, засновника української школи ейдетики, яка пропагує здійснення успішного навчання, в основі якого є створення образу, що допомагає свідомішому засвоєнню навчального матеріалу. Творчий доробок методологічної роботи вчителів молодших класів гімназії №5 гідно поцінований і у всеукраїнському конкурсі “Початкова школа – ХХІ століття”. Алла Олексіївна на явні успіхи реагує стримано: - Звичайна, але улюблена праця. Навчаючи, вчимося… Вчитель-методист, відмінник освіти, її не загубиш в освітянському загалі. Світло, яке несе в собі, притягує і… виокремлює. Якось здибались на вулиці в передвечірній час. Недалечко у дворі бігали хлопчаки. Один із них, забачивши учительку, радо похвалився:
- Алло Олексіївно, я вчора аж три дванадцятки заробив! – і подався далі. - Молодець, Максимко! – встигла погладити його по голівці і відрекомендувала: - Третьокласник Максим Кудлай, такий старанний. А за мить її обступили ще троє хлоп’ят - щось наввипередки розказували, тішились першими успіхами.
- За 25 років, що минули в школі, я не поставили жодної «двійки» ні «одиниці», - ніби між іншим сказала А. О. Панчук. І додала зосереджено: - Діти на помилках не вчаться, вони вчаться на власних досягненнях. І розвиваються додаванням позитивного, а не відніманням негативного. Ніна ТКАЧЕНКО, Газета "В двух словах" м.Прилуки << повернутися |
| © Інститут Трансформації суспільства 2004-2008 При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на www.pryluky.osp-ua.info є обов'язковим. Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів. Наша адреса: Україна, 01034, м. Київ-34, а/с 297, тел./факс: (044) 235-98-28, 235-80-23. | |||
  
|
