|
|
|
|
  |
 |
|
||||||
 |
|
 |
|
||||||
|
 |
 |
|||||
|
Освіта та наука Охорона здоров‘я Культура Історичні пам’ятки |
 |
||||||
 | |||||||
 |
| Прилуцька «Горлиця» підкорила увесь світ
Упродовж двох тижнів, починаючи з 1 липня, у місті Ісмаілія (Єгипет) проходив 15-й інтернаціональний фестиваль фольклору. 24 колективи з 16-ти країн світу презентували свою культуру і народні звичаї, свої обряди і національні перлини. Україну на цьому міжнародному фольклорному святі представляли прилучани – народний фольклорний ансамбль міського Будинку культури «Горлиця» (керівник Вікторія Лемещенко)! Серед слов’ян у Єгипті були ще й білоруси.
 - Відразу хочу перед вами похвалитися, - схвильовано починає розмову Вікторія Олексіївна. – Ось подивіться, ми («Горлиця») у їхній газеті на першій сторінці йдемо урочистою ходою під час відкриття фестивалю. А поряд - фотографія представників міської влади Ісмаілії. Це ж так чудово і дарма, що стаття написана арабською мовою – про нас, прилучан, тепер знає увесь світ – ось що головне!
Беру до рук іноземне видання (до речі, нічим не краще від українських) і в самої аж подих перехоплює. Близькі і знайомі люди, з якими так легко спілкуватися, які живуть і працюють поряд, крокують гордо у національних костюмах вулицями міста, культура і державний лад якого так відчутно відрізняється від нашого. А далі – араби у своєму, незвичному для європейців, одязі, поляки, латвійці, болгари, іспанці. - Кожної хвилини ми відчували себе бажаними гостями, - веде далі Вікторія Лемещенко. – Всюди нас тепло зустрічали, пильно охороняли і стерегли наш спокій. А ми, в свою чергу, відчували таку відповідальність за країну, що й передати важко. До фестивалю готувалися ретельно, хоча кожну пісню нашого репертуару знаємо досконало, - одна ж справа виступати у своїй країні, де й стіни допомагають, а інша – у далекому зарубіжжі. Фестиваль був підготовлений на високому рівні. Ми познайомилися з багатьма колективами, незважаючи на мовний бар’єр. Нас об’єднувала пісня, яка лунала упродовж двох тижнів на сцені і за її лаштунками, у гримерних і на імпровізованих майданчиках та центральній міській площі. Суцільний концерт з ранку й до ранку з перервою на сон і відпочинок під час неймовірної, незвичної для нас спеки (у такий час, з 11 ранку, у місті закриваються усі вікна й двері, людей на вулицях не видно – ніби воно завмерло. Та вже з шостої вечора оживає, продовжуючи активну діяльність аж до ранку наступного дня). - Якою була програма фестивалю? – запитую. - У перший день нашого перебування я, як керівник колективу, була запрошена на зустріч до губернатора Ісмаілії, на якій подарувала йому герб Прилук. Тепер уже точно про Прилуки знає й Африка! Під час прес-конференції губернатор наголосив на меті проведення фестивалю – творчість має об’єднувати світ, а народи повинні дружити. Другого дня «Горлиця» брала участь у театралізованій ході містом. Всі колективи йшли колонами у національних костюмах, представляючи свою країну. На центральній площі, де були присутні представники місцевої влади, високоповажне журі, телебачення і преса, кожна країна презентувала себе у 3-х хвилинній візитівці. У цей день біля палацу культури проводилася й репетиція відкриття фестивалю. Весь час розписаний похвилинно з максимальним завантаженням: (безкоштовними!) екскурсіями і ознайомленням з визначними пам’ятками історії й архітектури Єгипту. За 14 днів ми побачили стільки, що вистачить спогадів на все життя.
- А яка атмосфера панувала на фестивалі? - Дружби і порозуміння, підкріплена народною піснею і танцем. Кожного дня концерти, зустрічі, масові гуляння. Ми зблизилися з багатьма колективами, обмінялися буклетами й дисками. Я зрозуміла і відчула, що Україну знають і люблять – це говорю без перебільшення. Всі хочуть приїхати до нас на фестиваль чи концерт, бо переконані, що українці – щирі й гостинні люди.
- Що привезли з фестивалю? - «Горлиця» стала лауреатом фестивалю, отримавши його кубок і сертифікат. А ще море незабутніх вражень і задоволення, подарованих його учасниками, організаторами і вдячними глядачами. Щоразу нас зустрічали гучними оплесками (до речі, чого не скажеш про інші колективи), просили з нами сфотографуватися і навіть залишити автографи. Нас сприймали як якийсь екзотичний колектив, незнаний і тому такий цікавий. Ми ж, у свою чергу, радо ділилися усім, чим могли – піснями, дисками,настроєм і привітними посмішками. Упевнена: нас запам’ятали з найкращого боку! А за подаровану можливість участі у фестивалі ми безмежно вдячні заступнику міського голови з гуманітарної сфери Лілії Нікітченко, яка опікується проблемами культурної галузі міста і докладає максимальних зусиль до популяризації творчості прилуцьких колективів. Низький уклін і нашому Юрію Вікторовичу Коптєву, який фінансово допоміг «Горлиці» здійснити цю поїздку за кордон. - Як перенесли переліт, зміну клімату й харчування? - У Єгипті все інакше, починаючи з їхнього одягу і закінчуючи їжею, - розпо-відає Тетяна Іванівна Рябова, учасниця колективу. – А найбільше нас вразив клімат цієї країни – сухий і спекотний. Та ми його витримали і вже навіть встигли до нього звикнути. Щоденні екскурсії, пальми за вікном, екзотичні фрукти, славнозвісні піраміди і сфінкси, безкрая пустеля і полярність краєвидів – цього не забудеш ніколи. - Харчувалися, в основному, всухом’ятку – рис, м’ясо, пепсі-кола, і в незвичний для нас час, - додає Наталія Середа. – До прикладу, вечерялио другій годині ночі. Ми до такої їжі і такого режиму не звикли, та що поробиш. Найсильніші враження, звичайно, залишили піраміди, спека і доброзичливість місцевого населення. З нами постійно була охорона, яка не залишала нас ні на хвилину. Вражає ставлення арабів до віри – вони моляться усі (від старого й до малого) п’ять разів на день і у визначений час. Молитву ретранслюють по гучномовцю, нам спочатку це видавалося дивним (навіть о третій годині ночі на все місто звучить молитва). - У Ісмаілії багато світла, дешевий бензин і одяг, гарні дороги, трохи зелені, а в основному – коричневі піски, - продовжує Лариса Корячко. – Яскравий горизонт та фіолетово-лілове небо. Сутінки взагалі відсутні – після того, як сяде сонце, відразу настає темінь. Для нас це дивно і незвично, але так захоплююче і вражаюче. Розмова про закордонні дива підкріплювалася переглядом фотографій. То «горлівці» на фоні пірамід, в аеропорту, то в басейні та готелі, то на сцені під час виступу - поряд з арабами чи прибалтійцями – щасливі й сповнені нових планів. Адже попереду їх чекають фестивалі, концерти і зустрічі з глядачами, які люблять, знають і шанують свою «Горлицю».
<< повернутися |
| © Інститут Трансформації суспільства 2004-2008 При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на www.pryluky.osp-ua.info є обов'язковим. Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів. Наша адреса: Україна, 01034, м. Київ-34, а/с 297, тел./факс: (044) 235-98-28, 235-80-23. | |||
  
|
