Вітання Прилуцького міського голови Юрія Беркута з нагоди Дня працівників прокуратури
Шановні працівники Прилуцької міжрайонної прокуратури! Прийміть найщиріші вітання з нагоди професійного свята! Ваша справа покликана стояти на варті захисту прав і свобод громадян, стверджувати верховенство Закону у державі та місті. У переддень свята зичу вам, шановні, нових успіхів у нелегкій роботі на благо міста та його жителів, міцного здоров’я, благополуччя, родинного затишку й тепла! Юрій Беркут, міський голова.
21 листопада у Спасо-Преображенському соборі відбулося свято прославлення ікони Божої Матері «Скорбящая». Ще за радянських часів ікона була знайдена під руїнами храму і більше десяти років знаходилася у приватній власності прилуцької родини. Час від часу люди стали спостерігати, що ікона відроджується сама по собі і біля неї відбуваються дива. Тож сім’я вирішила її передати Спасо-Преображенському собору, аби ікона стала спільним надбанням і кожен зміг би отримати бажане зцілення біля неї.
19 листопада відбулося розширене виїзне засідання колегії обласної державної адміністрації на базі Прилуцького району. Обласне керівництво на чолі з головою облдержадміністрації Володимиром Хоменком відвідало ряд підприємств, організацій, установ Прилук та Прилуцького району. Відповідно до програми, члени колегії та голови райдержадміністрацій з усієї Чернігівщини завітали у ТОВ «Агрікор» (с. Івківці Прилуцького району), де ознайомилися з інвестиційним проектом підприємства - будівництвом елеватора; у Заїзді оглянули стаціонарне відділення Центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких престарілих громадян.
48 сесія міської ради 5 скликання, запланована на 20 листопада 2008 року, переноситься на 27 листопада 2008 року. Сесія відбудеться о 9.00 у сесійній залі міської ради за порядком денним, опублікованим у попередньому номері газети.
Питання державної цінової політики на сучасному етапі та порядок формування цін на продовольчі товари, щодо яких за-проваджене державне регулювання, лягли в основу кущового семінару для представників виконавчих органів влади та органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання, які провадять діяльність з виробництва, оптової й роздрібної реалізації продовольчих товарів, ціни на які підлягають державному регулюванню.
Українська вишивка полонила Валентину Макаренко ще в ранньому дитинстві. Здавалося б, звідки міг взятися той хист до рукоділля? Адже ніхто в сім’ї чимось подібним не займався, та й школярку Валентину більше захоплювали точні науки (особливо фізика й математика, яку викладала улюблена вчителька), аніж малювання чи домоводство. Та змалечку жило в душі дівчинки відчуття прекрасного і прагнення творити його власними руками.
Гортаючи радянські жіночі журнали, подовгу розглядала химерні візерунки плетива та вишивки, а потім довгими зимовими вечорами терпляче опановувала прадавнє мистецтво. Чимдалі воно захоплювало все більше, тож і сама не помітила, як з’явилися у хаті посібники з вишивання, різноманітна література, що допомагала у роботі. Хоча роботою ні вишивання, ні плетіння Валентина Іванівна ніколи не вважала. Для неї - це хобі, заняття для дозвілля. «Вишиваючи, я відпочиваю, - зізнається. - Буває візьмуся увечері за голку й полотно, і не зчуюся, як просиділа над ними мало не до ранку».
Таку одержимість зрозуміти неважко, бо з чим можна порівняти радість від появи на світ нового витвору - рушника, доріжки, картини чи ікони? Ці неповторні вишиванки прикрашають стіни квартири Валентини Іванівни, створюючи в оселі атмосферу затишку й творчості. «Ось цьому візерунку 120 років, - вишивальниця розгортає оригінальну серветку, - він дивом зберігся у моєї доброї знайомої та однодумиці Галини Марківни Черкасової». З самобутніми виробами добре гармонують різнобарвні квіти на підвіконнях кімнат та велика бібліотека - інші давні захоплення прилучанки. Читати любила з дитинства, ще навчаючись в Черкаському педагогічному інституті, почала надавати перевагу серйозній літературі, історії й філософії.
Відкрила для себе Маркеса та Борхеса, а згодом - і Коельо. Книги та квіти завжди були поруч. І коли жила на Донбасі, куди потрапила за направленням, і коли через кілька років разом з чоловіком Віктором Олексійовичем повернулася до рідних Прилук. Тут Валентина Макаренко працювала в ОКБ «Пожмаш». Спочатку - у відділі науково-технічної інформації, а після закінчення Московського інституту технічної інформації (Київської філії) - завідуючою технічною бібліотекою.
Згодом перейшла на роботу до НГВУ «Чернігівнафтогаз», де трудилася на посаді заступника начальника відділу кадрів, поки не пішла на заслужений відпочинок. Усі ці роки Валентина Іванівна була незмінним членом клубу книголюбів «Джерело», вона і зараз без читання не мислить жодного дня: «Замовляю літературу в «Книжковому клубі», адже нині таке її розмаїття, такі можливості для інформації! Багато книжок виписую онучці, а отримавши, не можу стриматися, аби не почитати разом з нею! Адже нині дитяча література така приваблива, так доступно і зрозуміло подається матеріал! Колись ми могли лише мріяти про таке».
Онучці Насті лише шість років, цієї осені вона йде до першого класу місцевої гімназії №1. Дівчинка дуже любить бабусині казки, пісні (які зазвичай співають удвох, бабуся знає їх ой як багато!) і, звісно ж, подарунки. Бо вони - особливі, вишивані. Таких немає більше ні в кого. «Дуже хочу вишити сорочки Настусі та собі, - ділиться Валентина Іванівна. - Вже знайшла потрібну літературу, аби зробити орнамент, характерний для Чернігівщини. Бо раніше цією справою не займалася».
НА ФОТО: Валентина Макаренко та її роботи
У прилуцької вишивальниці багато планів. Аби дозволило здоров’я (яке останнім часом частенько підводить), вишила б «Мону Лізу» Леонарно до Вінчі та романтичну картину «Червоні вітрила» за твором Гріна. Адже схема там надто складна, робота надзвичайно кропітка. «Не можу байдуже переглядати журнали з вишивання, - розповідає Валентина Іванівна. - Хочеться вишити все, бо одне краще за інше! Нещодавно вдалося побувати в Києві на виставці вишивки. Які там роботи! Картини, ікони, мов живі! Вразив портрет Мерилін Монро, вишитий бісером. Як підібрані кольори! Не віриться, що такий витвір належить людським рукам!» Після повернення додому майстриня не втрималася від спокуси спробувати нову для себе техніку вишивки бісером, яка органічно доповнила картину «Жар-птиця».
Під нею на журнальному столику - весільний рушник з калиною та жолудями, символами нареченої й нареченого. Він вишитий на білоруському полотні (по нього колись спеціально їздила до Києва), оздоблений мереживом і плетивом. Можливо, з часом на цей рушник стане нинішня першокласниця Анастасія Макаренко зі своїм обранцем. А нині дівчинці цікаві дивні птахи й квіти, що живуть на бабусиних вишиванках, ваблячи у чарівний казковий світ.
21 листопада у Спасо-Преображенському соборі відбулося свято прославлення ікони Божої Матері «Скорбящая». Ще за радянських часів ікона була знайдена під руїнами храму і більше десяти років знаходилася у приватній власності прилуцької родини. Час від часу люди стали спостерігати, що ікона відроджується сама по собі і біля неї відбуваються дива. Тож сім’я вирішила її передати Спасо-Преображенському собору, аби ікона стала спільним надбанням і кожен зміг би отримати бажане зцілення біля неї.
19 листопада відбулося розширене виїзне засідання колегії обласної державної адміністрації на базі Прилуцького району. Обласне керівництво на чолі з головою облдержадміністрації Володимиром Хоменком відвідало ряд підприємств, організацій, установ Прилук та Прилуцького району. Відповідно до програми, члени колегії та голови райдержадміністрацій з усієї Чернігівщини завітали у ТОВ «Агрікор» (с. Івківці Прилуцького району), де ознайомилися з інвестиційним проектом підприємства - будівництвом елеватора; у Заїзді оглянули стаціонарне відділення Центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких престарілих громадян.
