Вітання Прилуцького міського голови Юрія Беркута з нагоди Дня працівників прокуратури
Шановні працівники Прилуцької міжрайонної прокуратури! Прийміть найщиріші вітання з нагоди професійного свята! Ваша справа покликана стояти на варті захисту прав і свобод громадян, стверджувати верховенство Закону у державі та місті. У переддень свята зичу вам, шановні, нових успіхів у нелегкій роботі на благо міста та його жителів, міцного здоров’я, благополуччя, родинного затишку й тепла! Юрій Беркут, міський голова.
21 листопада у Спасо-Преображенському соборі відбулося свято прославлення ікони Божої Матері «Скорбящая». Ще за радянських часів ікона була знайдена під руїнами храму і більше десяти років знаходилася у приватній власності прилуцької родини. Час від часу люди стали спостерігати, що ікона відроджується сама по собі і біля неї відбуваються дива. Тож сім’я вирішила її передати Спасо-Преображенському собору, аби ікона стала спільним надбанням і кожен зміг би отримати бажане зцілення біля неї.
19 листопада відбулося розширене виїзне засідання колегії обласної державної адміністрації на базі Прилуцького району. Обласне керівництво на чолі з головою облдержадміністрації Володимиром Хоменком відвідало ряд підприємств, організацій, установ Прилук та Прилуцького району. Відповідно до програми, члени колегії та голови райдержадміністрацій з усієї Чернігівщини завітали у ТОВ «Агрікор» (с. Івківці Прилуцького району), де ознайомилися з інвестиційним проектом підприємства - будівництвом елеватора; у Заїзді оглянули стаціонарне відділення Центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких престарілих громадян.
48 сесія міської ради 5 скликання, запланована на 20 листопада 2008 року, переноситься на 27 листопада 2008 року. Сесія відбудеться о 9.00 у сесійній залі міської ради за порядком денним, опублікованим у попередньому номері газети.
Питання державної цінової політики на сучасному етапі та порядок формування цін на продовольчі товари, щодо яких за-проваджене державне регулювання, лягли в основу кущового семінару для представників виконавчих органів влади та органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання, які провадять діяльність з виробництва, оптової й роздрібної реалізації продовольчих товарів, ціни на які підлягають державному регулюванню.
Валерій Розко: «У людях ціную порядність, чесність і працьовитість» 16.07.2008 13:58
Літо у розпалі. Нарешті дочекавшись погожих днів і такого бажаного тепла, більшість із нас поспішає на відпочинок на узбережжя морів, аби насолодитися приємною прохолодою бірюзових хвиль чи поніжитися у сонячних променях, помилуватися неповторною красою заходу сонця чи народження нового дня, зануритися у світ розваг,.
Та не лише розваги і відпочинок дарує нам літо. Насамперед - це найспекотніша жнивна пора, коли золотистий колос наливається життєдайною силою землі і проситься в обійми мозолястих рук сільського трударя. Коли в поле виходять комбайни, поспішаючи за погоди зібрати врожаї. Трудяться селяни з ранку і до пізньої ночі, бо розуміють, що погожий літній день, як і весняний, рік годує. А коли потрібно вчасно обмолотити десятки тисяч гектарів пшениці й кукурудзи і дати лад зібраному, по-господарськи ним розпорядившись, то про відпочинок годі вже й думати. Ось така «курортна» пора саме зараз настає для господарів безкрайніх ланів і полів ДП ТОВ «Нафком -Агро», яким незмінно упродовж майже десятка років з успіхом керує хлібороб від діда-прадіда, господарник і патріот рідної землі Валерій Дмитрович Розко.
Ще шість років тому ніхто у Малій Дівиці і не мріяв про те, що у їхньому селищі можуть відбутися якісь зміни. Ніхто й не сподівався, що настане той час, коли кожен (хто, звичайно, має бажання) з ранковою зорею поспішатиме у поле, де колоситься пшениця й буяє кукурудза. Що матиме зарплатню часом вищу за ту, яку отримує керівник, а відповідно - і впевненість у завтрашньому дні. І нічого б цього не було, якби не Валерій Дмитрович, який, вчасно зорієнтувавшись у ситуації, знайшов правильне рішення і відродив селянське життя, минулу велич і славу трударів поля.
- Все почалося у далекому тепер 2002 році, - згадує Валерій Дмитрович, - коли я зрозумів, що у такого господарства, яким на той час був Малодівицький колгосп «Прогрес», немає перспектив, а застарілі методи керування приведуть до повного зубожіння селян і занепаду усієї сільської інфраструктури. Тоді я, керуючи приватною агрофірмою, знайшов потужного інвестора, з яким і донині працюю. Починали ми з малого – у нас було лише 9 тисяч гектарів землі. Упродовж року межі підприємства зросли за рахунок земель Обичева, Товкачівки, Яблунівки, Дубового Гаю, Білошапок. Та всіх відразу і не перерахуєш. А нині ми вже обробляємо близько 35 тисяч гектарів (а це майже 50 відсотків від усіх земельних угідь Прилуччини), і це радує – значить ми йдемо правильним шляхом. За ці шість років не було такого випадку, щоб ми не розрахувалися з селянами за паї (у цьому році передбачено 2 відсотки від прибутку, а на наступний рік уже заключили договір збільшити його вдвічі).
- Щоб вчасно і якісно обробляти такі площі, необхідний значний людський і технічний ресурс. Чи вистачає рук і техніки? – запитую.
- Звичайно. Сьогодні у господарстві працює близько тисячі чоловік, з урахуванням двохсот, які зайняті на КХП-2, та ста п’ятдесяти осіб охорони. В основному колектив стабільний і злагоджений, кожен знає свою роботу і виконує її добросовісно. Тож моя відсутність, нехай і на тривалий час, ніяк не позначиться на роботі господарства. Але такого стану справ ми досягли не водночас, а наполегливо й терпляче йшли усі до нього. Щодо техніки, то вона у нас відповідає усім вимогам і стандартам. Ми маємо машинно-тракторний парк з 16 важких тракторів і 16 комбайнів американського виробництва, укомплектованих комп’ютерами, кондиціонерами та радіоапаратурою (цього року їх ремонт обійшовся у 2 мільйони 600 тисяч гривень!), двадцять 20-ти тонних нових автомобілів «КАМАЗ». Тож маємо усі можливості виконати заданий об’єм робіт. До того ж, ще й допомагаємо обробляти землі на Вінниччині й Сумщині.
- На вирощуванні яких сільськогосподарських культур спеціалізується Ваше господарство?
- В основному сіємо кукурудзу і пшеницю. У цьому році під пшеницею у нас зайнято 10 тисяч 500 гектарів, решта площ – під кукурудзою.
- А як із сівозмінами?
- Це поняття залишилося у нас з тих, радянських, часів. Головне не сівозміни, а удобрення землі, якій
потрібно давати необхідну кількість мінеральних речовин, що нині ми і робимо. І як доказ цьому переконанню – наші гарні врожаї. Торік з гектара ми збирали по 50 центнерів пшениці і по 40 кукурудзи. Нинішній же, сподіваємося, буде не гіршим, а дещо кращим. І несприятливі погодні умови не стануть нам на заваді, бо за добу можемо сушити 7 тисяч тонн зерна та зберігати у складах 120 тисяч тонн збіжжя. Таких потужностей немає навіть в області!
- Чи відчуваєте кадровий голод?
- Комплектування колективу відбувалося упродовж чотирьох років. Передусім у людях ціную чесність, порядність і працьовитість. Нині ж у «Нафком-Агро» штат повністю забезпечений спеціалістами вищого ґатунку. Йдуть працювати залюбки, бо заробітки непогані. До прикладу, механізатори мають від півтори до трьох тисяч гривень у місяць, триразове (а в жнива й чотириразове!) майже безкоштовне харчування. Посудіть самі: за сніданок ми відраховуємо із зарплати по 50 копійок, з обіду - по гривні, а вечеря і нічний пайок взагалі безкоштовні. Але наголошую, у нас потрібно працювати, даремно ми не платимо. Я радуюсь, коли людина отримує великі гроші – значить, трудиться добросовісно. Ще 5 років тому механізатор у Малій Дівиці і не думав про велосипед. Нині ж більшість на роботу їздить на власних автомобілях. Хоча, як не прикро, молодь працювати не дуже хоче – мабуть, сподівається знайти легші заробітки десь в інших місцях.
- Тож на відпочинок та вихідні у Вас ніхто й не має надії?
- Чому? Відпочиваємо ми взимку, коли роботи менше і в засіках не порожньо. А влітку, особливо в жнива, наш робочий день починається о п’ятій ранку і сягає далеко за північ. Поспішаємо зібрати пшеницю до вечірньої роси, а от на кукурудзяних полях наші комбайни не зупиняються і вночі. Любо-мило подивитися, коли вони жнивують із заходом сонця – йдуть рівними рядами, виблискують вогнями ліхтарів і рівномірно гудуть моторами – міць! Аж подих перехоплює.
- А який Валерій Розко в побуті?
- Такий же вибагливий та строгий, як і на роботі. Люблю, щоб в домі був порядок, нікого при цьому не ображаю. Для всіх членів родини моє слово – закон.
21 листопада у Спасо-Преображенському соборі відбулося свято прославлення ікони Божої Матері «Скорбящая». Ще за радянських часів ікона була знайдена під руїнами храму і більше десяти років знаходилася у приватній власності прилуцької родини. Час від часу люди стали спостерігати, що ікона відроджується сама по собі і біля неї відбуваються дива. Тож сім’я вирішила її передати Спасо-Преображенському собору, аби ікона стала спільним надбанням і кожен зміг би отримати бажане зцілення біля неї.
19 листопада відбулося розширене виїзне засідання колегії обласної державної адміністрації на базі Прилуцького району. Обласне керівництво на чолі з головою облдержадміністрації Володимиром Хоменком відвідало ряд підприємств, організацій, установ Прилук та Прилуцького району. Відповідно до програми, члени колегії та голови райдержадміністрацій з усієї Чернігівщини завітали у ТОВ «Агрікор» (с. Івківці Прилуцького району), де ознайомилися з інвестиційним проектом підприємства - будівництвом елеватора; у Заїзді оглянули стаціонарне відділення Центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких престарілих громадян.
