Відкриття реанімаційного відділення міської лікарні
«20 вересня 2008 року у м. Прилуки за участю голови Чернігівської обласної державної адміністрації Володимира Хоменка відбулось відкриття після капітального ремонту реанімаційного відділення міської лікарні.
Вітання Прилуцького міського голови Юрія Беркута із Днем юриста
Шановні юристи Прилук! Прийміть сердечні поздоровлення з нагоди вашого професійного свята! Нелегка справа, яку ви обрали, покликала вас стояти на сторожі інтересів громадян, їхніх прав і свобод. Нехай кріпне й зростає престиж професії юриста, утверджуючи верховенство Закону у державі й місті! Зичу всім вам здоров’я, родинного затишку, життєвих гараздів та нових успіхів у царині юриспруденції. Юрій Беркут, міський голова.
Вітання Прилуцького міського голови Юрія Беркута із Всеукраїнським днем бібліотек
Шановні працівники прилуцьких бібліотек! Поздоровляю вас з професійним святом! Упродовж багатьох років бібліотеки залишаються осередками культури й духовності міста, долучаючи прилучан до розумного, доброго, вічного, знайомлячи з неординарними людьми та надбаннями науки, літератури й мистецтва. Від щирого серця бажаю вам здоров’я, усіляких життєвих гараздів та Божої благодаті! Юрій Беркут, міський голова.
Увага! Гаряча лінія! У понеділок, 6 жовтня, з 10.00 до 12.00 відбудеться «гаряча лінія» з Прилуцьким міським головою Беркутом Юрієм Володимировичем за телефоном 3-20-15.
Погожої літньої днини 21 червня, у суботу, відбулося виїзне засідання клубу книголюбів «Джерело», на яке з нетерпінням чекали всі клубівці. Для того, щоб його здійснити, чимало зусиль та часу затратила голова клубу Галина Черкасова.
На комфортабельному автобусі ми, прилуцькі книголюби, приїхали до Линовиці, де нас чекав гід Володимир Латуіль. Володимир Вікторович - син француза та українки, яких під час війни звела доля на території фашистської Німеччини, де обоє працювали на заводі «Юнкерс». Володимир Латуіль - палкий патріот свого селища, краю, України, він щиро вболіває за долю українців, бо бачив, як добре живуть французи, німці та інші народи Західної Європи. Це людина, яка добре знає історію рідного краю, по крихті збирає інформацію, документи та фотографії, що розкривають правду про минувшину.
Екскурсія прилучан розпочалася з території Линовицького цукрового заводу, про минуле та сьогодення якого надзвичайно цікаво розповів наш гід. Цукровий завод, який переробляє за добу 4500ц цукрових буряків збудований у 1899 році бельгійським капіталістом Стевенером, котрий придбав землю під завод у де Бальменів. Цукроваріння - дуже складна справа, й раніше існували цілі династії цукроварів, які тепер залишилися без роботи. Фактично цукровий комбінат «Красний» (тепер ЗАТ) належить фірмі «Талс». Комбінат ледве животіє, бо вирощувати цукрові буряки стало неви-гідно.
Далі наш маршрут проліг до надгробку на могилі воїнів, полеглих у 1943 році в боях за визволення селища від гітле-рівців, на якому викарбувано 77 прізвищ та до меморіалу жертвам Голодомору. У Линовиці, де є залізнична станція, у 1932-1933 роках від голоду померло багато людей, адже вони їхали залізницею, сподіваючись поміняти деякі речі на продукти.
Біля селищної школи нас гостинно, з хлібом-сіллю, зустріла бібліотекар Линовицької бібліотеки Ю. Бойко. Місцева співачка Надія Василівна Казакова під акомпанемент бандури майстерно виконала пісню про Линовицю на слова прилуцького поета (уродженця Линовиці) Миколи Турківського. Дві учениці-старшокласниці заспівали дуетом ще один твір на слова Миколи Турківського - «Зацвіли у матері жоржини», - під музичний супровід на баяні Надії Казакової. Клубівці були дуже зворушені такою теплою і гостинною зуст-річчю.
З великою цікавістю слухали прилучани захоплюючу розповідь члена історико-краєзнавчого товариства ім. Г. Гайдая С. Рибакової про історію Линовиці, походження назви селища, родину поміщиків де Бальменів, особливо її останнього нащадка Якова, котрий захоплювався малюванням та написав багато повістей. Садибу де Бальменів часто відвідували відомі люди: письменники, художники. Серед них - Шевченко, Гребінка, Капній, Глінка, Жемчужніков. Багато цікавого дізналися джерельчани з розповіді С. Рибакової про князів Живахових.
Книголюби відвідали Линовицький храм Успіння Пресвятої Богородиці, що почав діяти 28 серпня 1995 року. Там нас радо зустрів отець Георгій, котрий повідав про труднощі при будівництві храму, спорудженого на пожертви прихожан та кількох організацій.
Володимир Латуіль провів екскурсію до парку князів Живахових, де ми оглянули групу озер, величезну вікову сосну та шевченківський дуб, під яким на камені-валуні сидів Тарас Шевченко, замальовуючи місцеву природу.
Далі шлях подорожуючих проліг до села Полонки на страусину ферму. Велетенські птахи (а вони найбільші з усіх птиць: страус-самець може досягати 2,5м у висоту, причому половина зросту приходиться на шию; вага ж самки досягає 160 кг) зустріли нас, обмахуючись крилами, неначе вітаючи. Ферма налічує 37 птахів, з яких лише 6 несучок. Багато цікавого про цих аборигенів Африки ми дізналися з розповіді працівниці ферми: і про те, що страуси починають нестися з 3-річного віку, й що страусове яйце в 30 разів більше за куряче, має близько 15 см довжини та 12,5 см в діаметрі. Вага такого яйця 1,35кг, а його вартість коливається від 50 до 100 доларів за штуку. На жаль, яєць побачити не вдалося, бо на той час усі вони були реалізовані. Сама ж птиця коштує від 1000 доларів. Годують страусів таким же кормом, як і гусей. Під чассотень років люди збирали пір’я страусів для прикрас, а в останні роки значної популярності набуло страусине м’ясо. На протязі шлюбного періоду самець спарюється з кількома самками, і всі вони відкладають яйця в одне велике гніздо. Тож там може знаходитися кілька десятків яєць. Яйця висиджують по черзі: вночі - самець, а вдень - самка. Через сорок днів з’являються пташенята. Джерельчани на згадку про незабутні відвідини придбали страусине пір’я.
Далі шлях прилуцьких книголюбів проліг до Полонківської церкви, розташованої на мальовничому березі Удаю. Церковний комплекс складається з декількох будівель, які підтримуються в ідеальному стані. Зусиллями отця Володимира збудована церква-дзвіниця на честь Дмитра Ростовського. В ній ще тривають опоряджувальні роботи: розпис стін, облаштування підлоги та східців. Зовні церква-дзвіниця нагадує Михайлівську церкву, яка побудована в ХVІІ столітті. Дуже вразив клубівців церковний двір, з любов’ю та фантазією засаджений різноманітними кущами і квітами, прикрашений альпійськими гірками. Справили враження й дбайливо оброблені церковні городи.
Отець Володимир благословив усіх прихожан, прочитав настановчу проповідь та вручив кожному фотолистівки з виглядом церкви й іконою святого Дмитра, Митрополита Ростовського, освячену на частині його мощей.
Член клубу «Джерело» і методист районного відділу культури Н. Яковенко, краєзнавець О. Савон та телеоператор, котрий супроводжував книголюбів, за-фіксували цікаві моменти подорожі, серед яких видатні місця Линовиці, цілюще джерело поблизу Полонок, печера схимника ХVІІ століття.
На мальовничому удайському березі джерельчани смакували традиційною кашею, яку приготувала незмінний кашовар В. Дротянко. Обов’язки помічника кухаря блискуче виконав Володимир Латуіль. До того ж поєднував їх з чудовою розповіддю про рідну Линовицю, в яку закоханий до безтями, про поїздку до батька у Францію. Володимир Вікторович показав нам фотографії та документи - свій найбільший і найдорожчий скарб.
Ця подорож переконала нас у тому, що не обов’язково пускатися в далекі мандри, шукаючи екзотики. Адже цікаве - зовсім поруч. З веселими піснями і піднесеним настроєм джерельчани поверталися додому, щоб осмислити і запам’ятати побачене й почуте.
Валентина МАКАРЕНКО, член клубу книголюбів «Джерело».
Газета "В двух словах" №28 (746), четвер 10 липня 2008 року
