Головна сторінка
Фотогалерея
Міські оголошення
Робота
Форум
Візитівка міста
Герб та прапор
Історія міста
Міська рада
 
Міська громада
Комітети самоорганизації
Громадські організації
Політичні партії
Засоби масової інформації
Сервіс та відпочинок
Стратегія сталого розвитку
Основні підприємства
Бізнес-інформація
Регуляторна політика
Інвестиційна програма міста
Міський голова
Виконком міської ради
Міста-партнери
Мапа міста
Міські новини
Освіта та наука
Охорона здоров‘я
Культура
Історичні пам’ятки

Видатні земляки
Визначні дати
Спорт
Соціальна політика

Туризм

Видатні земляки

06.01.2010
Оголошено огляд-конкурс з питань охорони праці

З метою залучення роботодавців до організації безпечного ведення робіт, мотивації їх діяльності в галузі охорони праці, привернення уваги громадськості до вирішення цих проблем виконком міської ради затвердив Положення про міський огляд-конкурс з питань охорони праці.


06.01.2010
Буде встановлено додаткові дорожні знаки

Розглянувши доручення виборців та пропозиції, висловлені депутатами міської ради на 73 сесії 5 скликання стосовно встановлення додаткових дорожніх знаків у військовому містечку № 12 по вул. Героїв Авіаторів.


06.01.2010
Робота дротового радіо відновлюється

У грудні минулого року Юрій Беркут провів робочу зустріч з головами вуличних комітетів міста, під час якої серед інших піднімалося питання роботи дротового мовлення, тобто радіо. Міський голова звернувся до начальника Центру електрозв’язку № 6 Володимира Гмирі з проханням розглянути підняте питання.


06.11.2009
На перехрестях всіх доріг

Поява нової книги – завжди подія для самого автора і для шанувальників Слова
Нещодавно Лілія Бондаревич -Черненко, член Національних спілок письменників України та Білорусі, зібрала на презентацію своєї ювілейної книги «Ми всі – подорожні» представників влади, творчу інтелігенцію, меценатів, які приймали участь у проекті, читачів, друзів з Києва, Чернігова, Білорусі.


06.11.2009
Головне – надіятись. і берегти себе

...Один із прилуцьких магазинів. Відчиняються-зачиняються двері, впускаючи-випу¬ска¬ючи покупців (зважаючи на вихідний день, бажаючих отоваритися – значно більше!). Все – як завжди. Звичну картину порушують... продавчині. Своїм виглядом. Вони – всі, як одна – у захисних масках. “А що, вдруге Чорнобиль вибухнув?!”, – наївно цікавиться відвідувач.


всі міські новини >>



Українські міста в Iнтернеті

Українські міста в Інтернеті
Інститут трансформації суспільства
Портал Олега Соскіна - аналітика, статті, коментарі, новини в Україні та за кордоном



Курсы валют
Курсы валют
Курсы валют





Микола Федорович Яковченко

Геній з міста над Удаєм


З відстані часу щоразу чіткіше проглядаються рештки епохи розвиненого соціалізму, від якої, на наше переконання, залишаться тільки комедії. Це нитка, що з'єднує різні покоління під час родинного перегляду у свята хрестоматійного "За двома зайцями" - фільму, над яким, здається, не владний час. Майстерно обіграна тема шахрайства, всіляких комплексів, безмежної людської дурості близька і зрозуміла сучасному глядачеві.

Гумор - це завжди виклик долі й обставинам, мова, якою можна говорити правду і тільки тому, що ти блазень і з тебе потішаються, ти маєш право на життя. Сміх нейтралізує насилля і руйнує імперії. Блазні у всі часи були улюбленцями публіки. Роль головного блазня українського театру і кіно радянської доби минулого століття історія відвела Миколі Яковченку, народженому 3 травня 1900 року у провінційних Прилуках на берегах тихоплинного Удаю у сім'ї міщан Федора і Параски Яковченків. Батько майбутнього коміка торгував рибою. Мати була домогосподаркою. Крім Миколи, у сім'ї виховувалося ще четверо дітей: брат Сергій, сестри Марія, Олена, Олександра. Батьки робили все можливе, щоб дати дітям добру освіту і професію. І сьогодні у місті ті, хто їх пам'ятає, згадують про рідню Яковченків як надзвичайно обдарованих і освічених людей.

Микола з братом Сергієм співав у церковному хорі, добре володів грецькою мовою, закінчив 2-е Прилуцьке вище початкове училище імені Кислих, навчався у Прилуцькій єврейській гімназії.

Те, що Микола не став торговцем, а блискуче його зіграв у "Зайцях" багато років по тому, мусимо завдячувати Євгенії Петрівні Базилевській, актрисі трупи Миколи Садовського, яка приїхала до Прилук 1918 року і створила аматорський театр. Цього ж року повернувся до міста актор Іван Микитович Ярошенко, яким було організована художня самодіяльність на Кустівцях. Створення актором Пилипом Олексійовичем Хмарою народного театру, де були задіяні кращі творчі сили міста початку століття: згадана Є.П. Базилевська, О.С. Коханівська, Л.І. Жиленко, У.А. Костяна, В.О. Чановська. Все склало ту творчу атмосферу, в якій зростав талант майбутнього коміка. Про його перше перевтілення згадувала сестра Олександра, яка, прийшовши на спектакль за участю брата, просто його не впізнала. "Коля, а чому ж тебе не було?" - марно прочекавши всю виставу, спитала. І подивившись на його здивоване обличчя, промовила: "А я тебе не побачила..."

1920 року актор залишає рідні Прилуки, щоб неодноразово до них повернутися у розквіті творчого таланту, зеніті слави. У географії творчого шляху Яковченка театри Сімферополя, Черкас, Чернігова, Дніпропетровська, Харкова. З 1927 року Микола Федорович - у Київському українському драматичному театрі ім. Івана Франка. Понад 200 ролей зіграно на театральній сцені.

У 50-і роки завдяки ролі Довгоносика у п'єсі Корнійчука "В степах України" став культовим актором Києва. У театр йшли на Яковченка. Його поява на сцені завжди викликала вибух сміху. За вміння магнетизувати глядача його слушно порівнювали з Чарлі Чапліним.

З 50 ролей, зіграних в кіно, переважна більшість епізодичні, які добре запам'ятовуються: Свирид ("Вій"), Лопата ("Королева бензоколонки"), Пацюк ("Вечори на хуторі поблизу Диканьки"), Кіндрат Перепелиця ("Максим Перепелиця"), комендант кіностудії ("Штепсель женить Тарапуньку"), сторож ("Веселі жабокричі").

Не менш колоритним життя актора було за лаштунками, в побуті. Народні й заслужені Яковченко, Шумський, Ватуля, Дальський в театрі бога Бахуса розігрували театральне дійство для самих себе, на двох та трьох. Все неодмінно потім ставало київськими анекдотами, байками, зрештою, легендами про богів з театрального Олімпу. Їх неодноразово "проробляли" на партійних зборах, закривали на ключ по гримерних, приховували інформацію про банкети, жінки намагалися тримати їх на жорсткому контролі. Все марно. Їх аргументи на користь життя були вагомішими, надмірна тверезість висушує душу.

Однією із великих трагедій життя, поряд з втратами близьких йому людей, стало відлучення від театру. Колишній директор-розпорядник театру ім. Івана Франка Андрій Шостя згадує про те, як йому довелося збирати кращих акторів, яких видворили з театру (комусь хотілося організувати молодіжну трупу). Так опинився без діла і Яковченко. І коли він попросив Миколу Яковченка повернутися на сцену, він, розповідали, прийшов і став на коліна перед бюстом Івана Франка й заплакав.

11 вересня 1974 року Миколи Федоровича не стало. Поховано видатного українського актора Яковченка на Байковому кладовищі.

Ігор ПАВЛЮЧЕНКО,
З книги "Сміхотворець Микола Яковченко". - Київ, 2005".

[версія для друку]
© Інститут Трансформації суспільства 2004-2010
При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на www.pryluky.osp-ua.info є обов'язковим. Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів. Наша адреса: Україна, 01034, м. Київ-34, а/с 297, тел./факс: (044) 235-98-28, 235-80-23
email: editor@osp.com.ua